благородний
Благородний, -а, -е. 1) Изъ привилегированныхъ сословій. Благородні — хліба голодні. Благородна, як свиня о?ородна. 2) Благородный. Болота засипав благородними кістками.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 71.
Том 1, ст. 71.