Відтухати, -хаю, -єш, сов. в. відтух(ну)ти, -ну, -неш, гл. Спадать, спасть, уменьшаться (объ опухоли). Що ж тобі відтухає на горличку?
Заклина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. закля́стися, -кляну́ся, -не́шся, гл. Клясться, поклясться. Заклялась і забожилась, що не прийде до хати. Мотря заклиналась, що бачила холеру.
Збря́зкнути, -ну, -неш, гл. Скиснуть (о молокѣ). Як через ніч постоє (молоко), то збрязкне.
Піддружба, -би, м. = піддружий.
Повідки, -ків, м. мн. Возжи.
Приконечник, -ка, м. Конецъ (кнута, арапника). Як стали цигана різать гарапниками, — били, що аж приконечник в єдному одпав.
Скрива нар. Искоса. Ой на татарина скрива, як вовк, поглядає.
Тупотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = тупотати. Росердився мій миленький аж ногами тупотить.
Читальник, -ка, м. Читатель. Багацько читальників дожидається тієї книжки.
Шкодити, -джу, -диш, гл.
1) Вредить, приносить вредъ, убытокъ. Не один козак сам собі шкоду шкодив, що від молодої жінки у військо ходив. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.
2) Проказничать.
