Жальо́к, -льку́, м. Ум. отъ жаль.
Загво́зджувати, -джую, -єш, сов. в. загвозди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. 1) Забивать, забить гвоздемъ. Переносно: заморозить. Варвара заверить, Микола загвоздить, а на Гальки сідай в санки. 2) Сказать рѣзкость, колкость. Енею в батька загвоздила, щоб довго не базікав тут.
Зневажливо нар. Неуважительно, пренебрежительно.
Кнюх, -ха, м. Увалень, неповоротливый человѣкъ.
Мурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Возводить каменную стѣну, класть кирпичи.
Розчумати, -маю, -єш, гл. Понять, уразумѣть. Він не розглядів і не розчумав нічого.
Самоволець, -льця, м. Своевольникъ. Та що лихе життя із тими самовольцями. Бач, які самовольці: самі роблять як знають.
Тріскати, -каю, -єш, сов. в. тріснути, -ну, -неш, гл.
1) Издавать трескъ, трещать, треснуть.
2) Лопаться, трескаться, треснуть. Кінь тріскає, — говорятъ, когда у коня трескается кожа. Грав він довго, раз весело, що аж серце тріскало. Від жару й камінь трісне. Щось трісло.
Трудящий, -а, -е. 1) = трудячий. А трудяще, а чепурне, а роботяще. Трудящий шукає долі, а доля шукає трудящого.
2) Трудовой, заработанный трудомъ. Трудяща копійка годує довіку.
Ходун, -на, ходунай, -наю, м. = ходоман. Ходун, ходунай, весь мир годував: впав, пропав, ніхто й костей не поховав.
