Апо́стол, -ла, м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. І посходились апостоли до Ісуса. Подибує він раз янгола, ци апостола. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. 3) Книга дѣяній и посланій св. апостоловъ. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм Євангелію, Апостола і Псалтирь.
В'язура, -ри, ж. Большая связка. В'язуру набере хворосту.
Майстрови́й, -а, -е. Мастеровой. Майстровий чоловік з його.
Ми́зка, -ки, ж. Мездра на кожѣ.
Микито́новий, -а, -е. Демикитоновый.
Напроти́ти, -рочу́, -ти́ш, гл. Напречь. Cм. напрутити 1. Дикий кабан зімою риє землю — рило в його м'ягке, а він його так напротить, що риє краще, як лопаткою.
Роспрядівитися, -влю́ся, -вишся, гл. О ниткѣ, веревкѣ: раскрутиться. Роспрядовилася нитка.
Скіпець, -нця́, м. Ямка такой глубины, сколько захватить лопата. Ямка для обозначенія границы земли.
Чий, чия́, чиє́, мѣст. Чей, чья, чье. Чиї ворота минеш, а попових ні. Чийсь. Чей то. Чиясь доля плаче.
Швачка, -ки, ж. Швея. Дочки зросли, — у швачки пішли. Ум. шва́чечка.
