Бичувати, -чую, -єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ.
Зака́пати, -паю, -єш, гл. = закрапати. Червона кров закапала з пучки.
Зацмо́кати, -каю, -єш, гл. Зачмокать. Аж руки догори підняли, аж зацмокали.
Місци́на, -ни, ж. = містина. Найшли таку місцину, що можно перейти яр.
Обрадіти, -ді́ю, -єш, гл. Обрадоваться. Обрадіє: тоді співає, всміхається, червоніє.
Сирісінький, -а, -е. Совершенно сырой.
Ужівка и ужілка, -ки, ж. = вужівка. Встромляють у лісу натичку, на неї кладуть окладину, а колок ліси і натичку зв'язують ужівкою. Ум. ужівочка, ужілочка.
Цапеня, -няти, с. Козленокъ. Цап, пап по полю басує, з цапенятами гарцює, поти буде гарцювати, поки вовк буде спати. Ум. цапенятко, цапеняточко.
Чмирь, -рю, м.
1) Короткая шерсть, остающаяся на пестахъ послѣ валянья, сукна.
2) Острый, противный запахъ. Борсук у норі такого піддав чмиру.
3) —ря. Чумазый.
Чужинонька, чужи́ночка, -ки, ж. Ум. отъ чужина.
