Вельбучитися, -чуся, -чишся, гл. Важничать, чваниться.
Віджати Ii Cм. віджинати.
Горобе́йник, -ка, м. Раст. Lithospermum arvense L.
Гу́рма, -ми, ж. Толпа. За нею хлопці гурмою ходять. Cм. Юрма.
Конати, -на́ю, -єш, гл.
1) Умирать, кончаться, отходить. Не один бідаха, конаючи в крові, тужить, що не поліг під Берестечком. Уже твоя, козаченьку, дівчина конає.
2) Мучиться. Сам не соромиться конать в ярмі, у ляха. Або в пана у кайданах у склепу конає.
Обірник, -ка, м. 1) Навозъ. 2) У гуцульскихъ мастеровъ (мосяжним), дѣлающихъ украшенія изъ мѣди: родъ круглаго долотца съ остріемъ трубочкой — для выбиванія кружковъ изъ мѣдной пластинки.
Ретяз, -за, ретязь, -зя, м.
1) Цѣпь, цѣпочка. А де ретяз — коня припясти? Ведмідь на ретязі товсто реве. Не рвивя, як собака на ретязі. Держить хорта на ретязі.
2) Родъ прямолинейная шитья на рубахахъ. Ум. ретязок. На тім поясі жовті ретязки, на тих ремизках золоті ключі. Перед образами на срібному ретязку висіла срібна лампадка.
Укладка, -ки, ж. Взносъ.
Харапутно нар. Опрятно, чистоплотно.
Шмаркач, -ча, м. = смаркач. Также: бѣднякъ.
