Верчик, -ка, м.
1) Ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи.
2) Сплетенный бубликъ.
Данцівни́к, -ка́, м. Танцоръ.
Карбованець, -нця, м. Рубль — первоначально серебряный, затѣмъ всякій. Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. Ум. карбованчик. Ми щоразу де карбованчика заробимо або позичимо, то й обішлемо. Пехай протрусить батькови карбованчики.
Обіссати, -ссу, -ссеш, гл. Обсосать.
Поверх 2, -ху, м.
1) Поверхность.
2) Этажъ. На п'ятий поверх свій як мога поспішили.
Пообмаслювати, -люю, -єш, гл. Обмаслить (во множествѣ).
Пригаток, -тку, м. Маленькая гать у берега.
Судниця, -ці, ж. Осуждающая. А по лівий бочок — зовиці, все Марусини судниці.
Телуш! меж. = телусь.
Хропти, -пу, -неш, гл. Храпѣть. Хропе на всі заставки. Хріп на всю хату. Кінь так харапудиться: хропе та сопе, та ніздрями паше.
