Гранюва́ти, -ню́ю, -єш, гл. = Граничити.
Джо́болда, -ди, ж. ? Ач, як сторчака дивиться! Хоч би він коли небудь по людськи подивився на тебе, або посидів з тобою, чи погомонів би то там, — тільки й зна, куди б повіяться, куди б швидче побрести. Ні, не в батька покійного він удавсь, — це якась джоболда.
Завиня́тко, -ка, с. Узелокъ, свертокъ. Вештатись по Божому світові із палицею в руках, а завинятком на плечах.
Зази́рити, -рю, -риш, гл. Увидѣть, завидѣть. Все наше, що кругом зазирить око. І знов далі пійшов, поки свого рідного краю зазирне.
Кап! I меж. Капъ! А в Улити сльози тільки кап, кап!.. Наче і всміхається вразький запорожець, а сльози в ложку тілько кап! Тут горілка кап, а там хап! (з кишені).
Ожиновий, -а, -е. Ежевичный. Квіточко моя ожиновая.
Прикидати 2, -да́ю, -єш, сов. в. прикинути, -ну, -неш, гл. 1) Прикидать, прикинуть, прибавить. До усякого місяця треба б було прикинути по скільки днів, щоб вийшло 12 місяців за ввесь рік. 2) Примѣрять, примѣрить, сравнить. 3) Возвращать, возвратить, забраковавъ, сдѣланное, купленное. Позвав Кузьму Трохимовича та й поєднав його, щоб списав йому салдати, та щоб такий, як живий був, щоб і горобці боялися: «а буде яка хват, прикину, кае, тобі». Отак людям купувати! Як напалась: набери та і набери мені в базарі на попередник. Я набрала, а вона й не схотіла брати, а мені прикинула: не таке каже. 4) — слівце. Ввернуть словцо. 5) — пеню. Взвести бѣду, напраслину. Ще скажуть, що я вас отруїв та прикинуть пеню, що й копою не одбудеш.
Уважний, -а, -е. Внимательный.
Умен, умна, умне = умний. Сумир умен.
Церата, -ти, ж. Клеёнка.
