Вирубувати, -бую, -єш, гл. = вирубати.
Затка́ти, -тчу́, -че́ш, гл. 1) Начать ткать. 2) Заработать тканіемъ. 3) Покрывать, покрыть тканымъ узоромъ. Були ті жупани серебром заткані. 4) = заткнути. Та й заткав я йому боржій рану. Не можна всім губи заткати. З-під коріння, з-під верби джерело било, що й кулаком не заткати.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Мент, -ту, м. Мигъ. у-мент. Вмигъ. Сів на хазяйського коня, в-мент придув із горілкою. В один мент одно за 'дним переміняється.
Невзавороті нар. Не по дорогѣ.
Перешкандибати, -ба́ю, -єш, гл. Перейти хромая.
Підвусний, -а, -е. — хлопець. Юноша. Ще бувши чурою, підвусним хлопцем.
Побідувати, -ду́ю, -єш, гл. Побѣдствовать. Не що вже робити, тра побідувати.
Покрепити, -ся, гл. = покріпити, -ся.
Пташеня, -ня́ти, с. = пташа. Обсіли мене, як дрібні пташенята. Ум. пташенятко. Коло його як пташенятко звивається.
