Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

блаватус

Блаватус, -су, м. = блаватас. К. МХ. 15.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 70.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛАВАТУС"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛАВАТУС"
Гуля́ка, -ки, м. и ж. 1) Кутило, гуляка. К. ЧР. 353. Де ж ти тепер, моя мила, що ти мене знарядила п'яницею бурлакою і ледащом-гулякою. Чуб. № 1061. 2) ж. Правая чепіга. Прил. у.
Запопа́сти Cм. запопадати.
Затрима́ння, -ня, с. Задержка.
Маля́рка, -ки, ж. 1) Женщина-живописецъ. 2) Жена живописца, маляра.  
Назу́стріч нар. Навстрѣчу. А москалі їй назустріч, як один верхами. Шевч. 88.
Підсилок, -лку, м. Подкрѣпленіе. Левч. 107.
Подозвелити, -лю, -лиш, гл. Дозволить, позволить. Посилав спитати короля: чи подозволить він йому поторгувати у його королівстві. Чуб. II. 389.
Помір II, міру, м. Измѣреніе земли. Желех.
Проґавити, -влю, -виш, гл. Проворонить, прозѣвать.
Трахтирників, -кова, -ве Принадлежащій трактирщику.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЛАВАТУС.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.