заякати

Зая́кати, -каю, -єш, гл. Заговорить, закричать: «Я! я!» Братця! хто хоче горілку панську пити? — Я! я! я! так усі й заякали. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 120.

Випадкові слова

Об'їманка, -ки, ж. = обіймання. Ум. об'їманочка. Минулися напоєчки та й об'їманочки, лише, ді, мя не минули тяжкі здиханочки. Гол. II. 419.

повністю...

Талій, -лія, м. Раст. Triticum dasyanthum Ledeb. Анн. 362.

повністю...

Усесвітній, -я, -є. 1) Всемірный. Перед нами море всесвітньої науки одкривалось. К. XII. 96. Святої правди і любови зоря всесвітняя зійшла. Шевч. 603. 2) Всеобщій. Всесвітній кум і сват. Гліб. 3) Извѣстный всему свѣту. Якась старая баба, знахурка всесвітня. Мкр. Н. 32. Дам тебе за князя, чи за графа, за багатиря всесвітнього. МВ. (О. 1862. III. 39).

повністю...