Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

збавляти

Збавля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. вба́вити, -влю, -виш, гл. 1) Лишать, лишить. Нехай тебе, чужий батько, синочку, не лає, щастя твого козацького навік не збавляє. Макс. (1849), 7. ві́ку, життя́. Лишить жизни, погубить. Чому мені злої долі, чом віку не збавиш? Шевч. 95. Ой чи вдариш, чи не вдариш, тілько мені життя збавиш. Чуб. V. 130. 2) Губить, погубить. Ой лежить же п'яний сотник Харко та тепер його збавляйте. Мет. 527. Нехай буду один погибати, козацького війська не збавляти. АД. І. 186. 3) Портить, испортить, искалѣчить; подорвать. Збавив же ти кобилу сиву. Грин. III. 652. Боюсь... щоб ти мене не зрадила, моєї русої кісочки не збавила. Мил. 84. Нащо ти нам чорта ізбавив? Щоб зараз його вилічив! Рудч. Ск. І. 56. Силу втратила, здоров'я збавила. Мир. ХРВ. 35. 4) Истрачивать, истратить попусту. Матінка кричить, а батенько ще гірше: «щоби-сь не ходив до дівчини більше. Нащо ж тобі, синку, ніченьки збавляти? Коли її любиш, то позволяю ті взяти». Грин. III. 258. 5) Избавлять, избавить. Не чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого. Ном. № 282.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 121.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗБАВЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗБАВЛЯТИ"
Виковтати, -таю, -єш, гл. Выдолбить, выклевать (углубленіе). Вх. Лем. 398.
Вуличанин, -на, м. Участникъ гульбищъ и увеселеній молодежи на вулиці 2.
Гінчакуватий, -а, -е. Высокорослый, быстро растущій. Черном.
Жовкля́к, -ка, м. = жовтяк. Ум. жовклячо́к.
Куряниця, -ці, ж. = курява 2. Вх. Уг. 249.
Набубоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Наговорить много, говоря невнятно. Чисто набубонів мені голову.
Нечупара, -ри, об. = нечепура.
Проголювати, -люю, -єш, сов. в. проголити, -лю́, -лиш, гл. Пробривать, пробрить. Патер з проголеним тімням. Стор. МПр. 44.
Тямити, -млю, -миш, гл. 1) Смыслить, понимать. Вчилася, та й не тямить. МВ. (О. 1862. III. 37). Коли не періг, то й не пирожися; коли не тямиш, то й не берися. Ном. № 9572. 2) Помнить. Тямитиме до нових віників. Ном. № 3645.
Ченчик, -ка, м. Ум. отъ чернець.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗБАВЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.