Бджола, -ли, ж. 1) Пчела. Употребл. также въ знач.: пчелы. Настане було літечко святе: старий коло бджоли, стара з дочкою в господі. 2) мн. Родъ игры. Ум. бджілка, бджілонька, бджілочка. Люде до церкви йдуть, як бджілки гудуть.
Веретінник, -ка, м.
1) Часть ручного млина.
2) Снарядъ, употребляемый при сматываніи витокъ съ веретена на мотовило: на четырехугольной деревянной подставкѣ — лавиці стоитъ вилки — розсоха, которыя своимъ хвостом укрѣплены въ подставкѣ; на верхніе концы розсох надѣта дощечка — правило, имѣющая, кромѣ двухъ отверстій для концевъ вилокъ, еще и третье посрединѣ; веретено съ напряденными на него нитками вставляется такъ, что тупой его конецъ упирается въ мѣсто, гдѣ выходятъ вилки, а острый — въ среднее отверстіе — правило; если тянуть за конецъ нитки, то веретено вращается и нитка разматывается.
Гикавка, -ки, ж. Икотка.
Грімки́й, -а́, -е́. 1) Звучный, громкій. Грімкії рушниці. 2) Громко говорящій. Грімкий чоловік. 3) Громовой, обильный громомъ, грозный. Грімке літо.
Жовті́ти, -ті́ю, -єш, гл. Желтѣть. Від Лиману до Єсмані жовтіє пшениця. Мати дивиться на неї, од злости німіє, то жовтіє, то синіє.
Кубан, -на, м. Взятка. Кубан все одно, що й хабар.
Леґува́ти, -ґую, -єш, гл. Завѣщать.
Поперерізувати, -зую, -єш, гл. Перерѣзать (во множествѣ).
Проскиглити, -лю, -лиш, гл. О собакѣ: провизжать; о птицѣ: жалобно прокричать; о человѣкѣ: прокричать жалобно, жалобно заплакать, проохать.
Скорбіти, -блю, -биш, гл. Скорбѣть. І щоб росло — не боліло, й на серденьку не скорбіло.
