Громаді́лка, -ки, ж. Конныя грабли.
Лава, -ви, ж.
1) Неподвижная скамья въ хатѣ вдоль стѣны. А ні печі, а ні лави. Гість лави не засидить, ліжка не залежиш). лягти на лаву. Умереть (такъ какъ покойниковь кладуть, согласно обычаю, на лаві). положити на лаву. Хоронить. Отсюда проклятіе: щоб тебе положили на лаву! Желаю тебѣ смерти! также божба: а щоб мене до вечора на лаві положили! (коли не так кажу, зроблю). кинути під лаву. Пренебречь, забросить. Вони свою славу кинули під лаву. Поглузують, покепкують та й кинуть під лаву.
2) Узенькій мостикъ, бревно, переброшенное черезъ воду для перехода.
3) Рядъ, шеренга (людей, предметовъ). Повернувся козак Нечай од брами до брами, а поставив вражих ляхів у чотирі лави. Ой не вспів же та Нечаєнко на коника спасти, ой як став панів, гей як став ляхів у дві лави класти. — Пашня в полі як лова. А в нашого пана пшениця як шва. іти лавою. Идти рядами; идти сплошной массой. От, позакручувавши уси, і йдуть лавою. ставати лавою. Строиться, выстраиваться въ рядъ. У дві лави задніпрянці з москалями стали.
4) Рядъ рыболовныхъ сѣтей, поставленныхъ непрерывной стѣной.
5) Гряда въ рѣчномъ порогѣ. Кодацький поріг появився... ввесь білий, вкритий піною та бризками. Байдак загув і полетів з лави на лаву рівно, як стріла. В одну мить його, перенесло через поріг.
6) Часть снаряда лисиці (Cм.).
7) Коллегія судей въ старомъ малорусскомъ городскомъ судѣ.
8) Родъ карточной игры. Які ж були до карт охочі... гуляли часто до півночі, в ніска, в пари, у лави, в жгут. Ум. лавка, лавонька, лавочка. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці. І жив — не любила, і вмер — не тужила, і на лавці лежить, і не буду тужить. Ой привезли Бондарівну до нової хати, положили на лавонці, стали убірати. Не встиг дячок — неборачок на лавочку сісти, — лихо несе шмаровоза ту вечерю їсти.
Подавати, -даю́, -є́ш, сов. в. подати, -дам, -даси, гл.
1) Подавать, подать. Як Бог дасть, то і в вікно подасть. Будеш, будеш ти лежати, питонки прохати, та нікому тобі буде і кухля подати. Подай, мила, свою білу ручку.
2) Давать, дать. Він мені подав за себе викуп. Йому подам на суд увесь мій побит. Він подавав кожному в руку. Подавав серпи їм золотії. Подати милостиню. На церкву подав. — до рук. Вручать, вручить. — звістку. Извѣщать, извѣстить. — рушники. Обычай сватовства: принимая предложеніе, перевязать сватовъ особо для того приготовленными полотенцами. От послався до неї, — вона й рушники подавала.
3) Отдавать, отдать въ выраженіяхъ: — на глум, на поталу — Cм. глум, потала.
4) Передавать, передать, посылать, послать — письмо, деньги или подарокъ. Вибачайте, що так довго листу не подавала. Коли я умру, то й поховайте і до моєї миленької листи подайте. Ми одписували своєму салдатові та й подали йому два карбованці. Я б гостинчик (татові) подавали, та ніким подать. подати мо́ву. Передать (слова). Подали тую мову один по одному, один по одному.
5) — голос. Отзываться, отозваться, заговорить. Чи ви поніміли? Подайте хоч голос.
6) Казаться, показаться. На лиці наче б то чорний подає.
7) Подало му. О больномъ: ему лучше.
Попропиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Пропиться (о многихъ). Попропивались ми до голого тіла.
Сироїдка, -ки, ж.
1) Людоѣдка.
2) = сировоїдка.
Стокротне нар. = стокрот. Біг вам стокротне надгородить.
Тупкати, -каю, -єш, гл.
1) Топтаться на одномъ мѣстѣ; топать.
2) Хлопотать. Панна Фрузина за його тупкає перед паном.
Утихомирювати, -рюю, -єш, сов. в. утихомирити, -рю, -риш, гл. Успокаивать, успокоить, умиротворить, усмирять, усмирить. Насилу його втихомирила і положила спать. Утихомирь тих проклятих собак.
Утішно нар. Весело; радостно, пріятно. Їй любо було одкривати світ його очім, — утішно думати: з якою натоптаною головою виросте її онуча. Втішно було мені добре слово почути. Грає циган коломийки, втішно всі гуляють.
Ушивальник, -ка, м.
1) Узенькій ремешекъ для сшиванія.
2) Кровелыцшсъ соломою.
