Доліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. долеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Долетать, долетѣть. Хоть високо, невисоко, треба долітати. Долетіти до сонця.
Заузда́ти, -да́ю, -єш, гл. = загнуздати.
Лі́коть, -ктя, м. = локіть. Правди на ніготь, а прибавиться на лікоть. Паноче, чого в вас такий малий лікоть? Ум. ліктик. Опух пішов за долоню, мало не до ліктика.
Мандебуряни́к, -ка, м. Хлѣбъ изъ муки и картофеля, называемаго мандебурка.
Мо́ва, -ви, ж. 1) Языкъ, рѣчь. Всі мови слов'янського люду, всі знаєте, а своєї дасть-Біг... Квітка первий довів українців до сліз мовою українською... Шевченко, воздвигши з упадку голосну мову українську, назнаменав широкі гряниці нашому духу народньому. «Шекспірові твори з мови британської мовою українською поперекладав П. А. Куліш». 2) Рѣчь; разговоръ. Умер козак, умер козак і козацька мова. Таке личко, така й мова, тілько не татя чорноброва. Мова мовиться, а хліб їсться. А далі, після сеї мови, троянцям він так всім сказав. Не про те мова мовиться. Староста... промовляє до їх до трьох раз так... По третій мові, як молода втретє до ніг вклониться, дівчата співають знову. без мови. Молча, безмолвно. мо́ву найти. Разговориться, найти предметъ для разговора. Рідна сестра у гості прийшла, у гості прийшла, ще й мову найшла. Випив чарку й мова найшлася. мо́ву перебити. Прервать, перебить кого (въ рѣчи). Вибачайте, мову переб'ю: а ви ж коли бачили його? на мо́ві бути з ким. Бесѣдовать, разговаривать. не до мови бути кому. Быть кому непріятнымъ собесѣдникомъ. Пішла заміж до любови, а свекорку не до мови. Ум. мовна, мо́вонька, мовочка. За вовка мовка, а вовк у хату. Коли правдива мовонька твоя, так будеш, серденько, на вік ти моя.
Оріх, -ха, м.
1) Орѣхъ. Був оріх, а тепер свистун. Соловійко на орісі, зозуленька на калині.
2) мн. — болотяні, водяні, чортові. Раст. Trapa natans L. Ум. орішок, орішенько.
Поперечок, -чка, м. Ум. отъ поперек.
Похрестини, -тин, ж. мн. Празднество на второй день крестинъ. То-же, что и проди́рини, очедирини.
Ухватитися, -чуся, -тишся, гл. = ухопитися. Ухватився, як реп'ях.
Шморгнути, -гну́, -не́ш, гл. Однокр. отъ шмо́ргати.
1) Дернуть.
2) Ударить.
3) Удрать, вбѣжать, выбѣжать. Сказала та й шморгнула з хати. Да попівни шморгнув.
