Бідкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. Ніколи чужим лихом бідкатись. 2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи.
Запхи́кати, -каю, -єш, гл. Захныкать.
Кось-кось! меж. Зовъ лошади: кось, косъ, косъ!
Ли́стя, -тя, с. соб. 1) Листья растеній, листва. З верби листя опадає. Шелестить пожовкле листя по діброві. 2) Письма. Гей сів Сани кінець стола, дрібне листе пише. Ум. листячко. У городі бузина, на їй листячко.
Наслідувач, -ча, м. Подражатель.
Обвірчувати, -чую, -єш, сов. в. обвертіти, -чу́, -тиш, гл. Обворачивать, обворотить, обвивать, обвить. Треба обвертіти голову хусткою. Було (її) обвертіти в подрану ряднину.
Окріп'я, -п'я, с. = окріп, 2. На Прокіп'я рвуть окріп'я.
Перехитувати, -тую, -єш, гл. Перекачивать, шатая наклонять. Ой у полі дві тополі, одна одну перехитує.
Попукач, -ча, м. Удодъ (птица).
Ростріпуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. ростріпатися, -паюся, -єшся, гл. Растрепываться, растрепаться.
