Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

горобець

Горобе́ць, -бця́, м. 1) Воробей. Веселий як горобець. Ном. № 8471. Води — горобцеві по коліна. Ном. № 14048. 2) Названіе вола цвѣтомъ подобнаго оперенію воробья. КС. 1898. V. ІІ. 42. 3) Родъ орнамента на писанкахъ. МУЕ. І. 205. Ум. Горо́бчик, горо́бчичок. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 314.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРОБЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРОБЕЦЬ"
Гижки, -жок, ж. мн. Студень изъ свиныхъ ножекъ и пр. Ножки въ студнѣ. Kolb. I. 50. МУЕ. I. 105. Вх. Зн. 16. Тоже: драглі 2, холодець.
Нага́нити, -ню, -ниш, гл. Упрекнуть.
Начернити, -ню́, -ни́ш, гл. Начернить. Чим ти брови начернила? Чуб. V. 1114.
Оклецьок, -цька, м. 1) Обрубокъ. 2) Неуклюжее толстое дитя.
Осудовище, -ща, с. Скандалъ, позоръ. Таке осудовище! Волч. у.
Перинний, -а, -е. Относящійся къ перинѣ.
Пррст! меж. Крикъ, которымъ возвращаютъ назадъ забѣжавшую впередъ овцу. Шух. І. 210.
Удатність, -ности, ж. 1) Способность. 2) Удачность.
Ціп! II, меж. 1) Вонъ, прочь. Ціп відсіля! ви не сього приходу. Кв. 2) ціп-ціп! Призывъ для курей: цыпъ-цыпъ. Kolb. І. 65.
Шевляга, -ги, ж. 1) Дрянной конь, кляча. Перекинь штани на шевлягу та й мерщій доганяй. 2) Овца. Вовк поїв до однісінької шевляги. Лубен. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРОБЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.