Галювати, -люю, -єш, гл.
1) Тащить судно противъ воды людьми или лошадьми.
2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю.
3) Пустовать, быть незанятымъ. Чого в тебе город галює, — хиба нема чого посадити?
Ґрунта́ля, -лі, ж. Родъ жгута по верхнему краю четена (Cм. четен), сплетеннаго изъ растеній: или дерези, или Cornus sanguinea.
Покуть, -тя, м. = покуття.
Понапікувати, -кую, -єш, гл. = понапікати. Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали.
Потяти, -тну́, -тне́ш, гл. Изрубить.
Страждатися, -даюся, -єшся, гл. = страждати. Де син Божий страждається однині й довіка.
Удушшя, -шя, с. Удушье.
Упихати, -хаю, -єш, сов. в. упхати, -хаю, -єш и упхнути, -хну, -неш, гл. Вталкивать, втолкнуть, впихивать, впихнуть. Упхнула її в яму.
Швендати, -даю, -єш, швендяти, -дяю, -єш, гл. Шляться, слоняться, бродить. З чистилища швендають собі у пекло люльки палить. Кобзарі швендяють поміж людьми.
Шипот, -та, м. 1) Шепотъ. Чую: шипот, — аж то він шепочеться з дівчиною. 2) Струя воды, бьющая съ горы внизъ. 3) Порогъ на рѣкѣ.
