Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

городянка

Городя́нка, -ки, ж. Горожанка. Котл. Н. П. 369. Вона собі городянка, міщанка. Лв. Ум. Городя́ночка. Я з Київа кияночка, а з города городяночка. Мет. 197.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 315.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРОДЯНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРОДЯНКА"
Бавна, -ни, ж. = бавовна. Желех.
Зніміти, -мі́ю, -єш, гл. Онѣмѣть.  
Малю́хний, -а, -е. Крошечный, очень маленькій. Левч. 62.
Нечупарний, -а, -е. Безобразный; неряшливый. Я б її й забрав (за себе), так вона дуже нечупарна. Кобел. у.
Оперед нар. Передъ. Вх. Лем. 443.
Покоління, -ня, с. Поколѣніе. К. МХ. 44. Левиц. Пов. 324.
Поодружувати, -жую, -єш, гл. Сочетать бракомъ, поженить (многихъ).
Пшенишнище, -ща, с. = пшеничище. Вас. 196.
Ротмистр, -ра, м. Ротмистръ. К. ЧР. 9, 116.
Утерти, -ся. Cм. утирати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРОДЯНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.