Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

горовитий

Горови́тий, -а, -е. Гористый. Вх. Зн. 12.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 314.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРОВИТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРОВИТИЙ"
Гребелю́к, -ка, м. пт. = Берегуля. Вх. Пч. II. 12.
Гугни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) = Гугнявіти. Щось гугнить, ніяк його і не второпаєш, що він верзе. Стор. II. 69. Угу, гугнить ворона. Стор. І. 15. 2) Не ясно звучать. Десь далеко гугнив охотничий ріг. Стор. МПр. 110.
За́пі́лка, -ки, ж. Передникъ. Желех.
Заска́ржити, -жу, -жиш, гл. Принести жалобу.
Качаванка, -ки, ж. Сортъ овчины: крымская бѣлая, грубошерстная и крупная. Вас. 154. Cм. волошка.
Наволокти́, -ся. Cм. наволікати, -ся.
Наді́йний, -а, -е. Надежный.
Окличник, -ка, м. Глашатай. Скрізь по віщовому місту почили гукати окличники: У раду! у раду! К. ЧР. 268.
Прогоріти, -рю́, -ри́ш, гл. Прогорѣть. З причілку стіна прогоріла наскрізь.
Тискнява, -ви, ж. Тѣснота, большое стеченіе людей. Лубен.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРОВИТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.