Бряжчати, -чу, -чиш, гл. = брязчати.

Бутей, -тея, м. = ботей. Вівці ж мої, вівці, великий бутею, хто вас буде пасти, як я ся оженю? Гол. ІІІ. 196.

Дух, -ха и -ху, м. 1) Воздухъ. Паляниця як пух, як дух, як милее щастя. Ном. № 12332. 2) Запахъ. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. І. 19. Дух вовчий обмили. О. 1861. VI. 164. 3) Теплота. Шух. І. 263. Тепера солома — ні духу з неї, ні що. 4) Духъ, дыханіе. Глянула, усміхнулась, — та й духу не стало. Й мати вмерла, в одній ямі обох поховали. Шевч. Захопило дух. Так йому дух затягне, дише, дише, поки оддише. Ото мороз, аж дух захвачує. Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. ІІІ. 323. бою́ся твого́ сина й ду́ху. Очень боюсь твоего сына. Грин. І. 149. дух ле́дві зво́дить. Едва дышетъ. Мкр. Н. 5. важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Гнѣваться, сердиться на кого. Ном. № 3360. нечи́стим ду́хом ди́хати на ко́го. Быть неискреннимъ къ кому, обманывать кого. Король на нас нечистим духом дише, універсали єзуїтські пише. К. ЦН. 180. що ду́ху. Изо всѣхъ силъ. Пан, що було в його духу, пригнався. МВ. (О. 1862. ІІІ. 70). що ду́ху є зіпа́є. Кричить во все горло. без ду́ху прибі́гти. Запыхавшись отъ быстраго бѣга, испугавшись сильно, прибѣжать. Драг. 48. ду́хом. Мигом. Духом збігає і принесе. Васильк. у. Кинулись духом і, не справивши нічого, похапцем звінчалися, щоб ще не розлучила нас пані. МВ. (О. 1862. ІІІ. 68). 5) Духъ, мужество, смѣлость. Набравшися духу, мовляв. нагна́ти ду́ху. Напугать. Ном. №4181. 6) Духъ, душа. Малі тілом, та великі духом. Ном. № 7332. нема́ ні ду́ха. Нѣтъ рѣшительно никого, ни души. Мнж. 31. Нема нікого, аж ні духа, а ні тобі лялечки. Мнж. 130. 7) Духъ. Із Отця, із Отця Дух святий виходить. Чуб. ІІІ. 11. І Дух Божий вітав над водами. Св. П. 1 кн. Мус. І. 2. 8) Духовъ день (праздникъ). До Духа не знімай кожуха. Ном. 9) Прорубь для ловли рыбы, закрывающаяся конусообразною кучею снѣга. Сим. 146. 10. — земляни́й. Паутина, которой земляные пауки выстилаютъ свои норы. Мнж. 156. Ум. душок.  

Жерли́стий, -а, -е. = джерелистий.

Ли́сина, -ни, ж. 1) Плѣшь, лысина. Не по чім і б'є, як не по лисині. Ном. № 7367. 2) Бѣлое пятно на лбу у животныхъ. Як уродиться лоша з лисиною, то так воно й пропаде. Ном. № 3218. 3) Проталина, прогалина, при снѣжномъ покровѣ мѣсто, свободное отъ снѣга. Лисина чорної землі на добрій санній дорозі. О. 1862. IV. 95. 4) Поляна въ лѣсу. Ум. лисинка.

Напосіда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. напосі́стися, -ся́дуся, -дешся, гл. 1) Приставать, пристать, навязываться навязаться, нападать, напасть. Напосілася жінка, щоб таки їхати у ярмарок. 2) Твердо вознамѣриться что-либо сдѣлать. Напосілися на тоє, шоб тужило серце моє. Чуб. V. 248. Напосівся хату будувати.

Обривок, -вка, м. Обрывокъ, кусокъ веревки. Ум. обри́вочои. Не будь, бичку, на обривочку. Ном. № 13250.

Паронька, -ки, ж. Ум. отъ пара.

Слабосильний, -а, -е. Слабосильный. К. Іов. 55.

Учасне нар. = учасно. Ян посієш учасне, то будеш мав хліб. Камен. у.