Брусище, -ща, м. Ув. отъ брус.
Вулишний, -а, -е. Уличный.
До́ненька, -ки, ж. Ум. отъ до́ня.
Кудерь, -дря, м. 1) Локонъ, кудря. Употребляется болѣе во мн. кудері и кудрі. Золотою гребіночкою кудрі росчесав. Від роскоші кудрі в'ються, від журби січуться. 2) Самый верхній кудрявый или загнутый конецъ верхушки дерева (употребляется больше въ Ум. формѣ). Ум. кудерець, кудрик, мн. кудерьки, кудречки, кудроньки. Сам верхний конецъ смереки се когутик.... Когутик закривлений се кудрик. Росте деревце тонке-високе, а на вершечку кудеревеньке, а в тім кудерці золоте крісельце. Кудерьки чеше.
Куліш, -шу, м. Жидкая каша. Хоч куліш, та з перцем. Тут з салом галушки лигали, лемішку і куліш глитали.
Орандарювати, -рюю, -єш, гл. Быть орендарем.
Попорохніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться трухлымъ, обратиться въ пыль.
Поціпкати, -каю, -єш Почирикать, попищать (о птицѣ).
Субота, -ти, ж. Суббота. Субота не робота: помий та помаж та і спати ляж. посл. ум. субі́тка, субі́точка, суботонька.
Толба, -би, ж. Кожух до то́лби. Тулупъ съ едва замѣтнымъ перехватомъ, въ талію, но безъ складокъ.
