Барда, -ди, ж.
1) Краюха хлѣба.
2) Топоръ особой формы. Въ хотин. у. и у гуцуловъ: родъ плотницкаго топора съ широкимъ лезвіемъ. Казала йому хату ставити без барди і сокири. А кедрина не калина, я сам їй тесав, що зарубав яснов бардов, як в серденько тяв. Ум. бардичка, бардочка. Як затну бардичку до бука.
Гадило, -ла, с. Родъ игры съ пѣсней. Гад, гад, гадило, що по полю бродило и пр.
Короленко, -ка, м. = королевич. Дасть тобі король червоний корогов, а королиха — полумисок червонців, а короленко — вороного коня.
Ле́жа, -жі, ж. Лежаніе. З спання не купить коня, а з лежі не справить одежі. упасти у лежу. Заболѣть.
Наде́ржувати, -жую, -єш, гл. Держать, править (лошадью). Надержуй, Петре, голобельну вліво.
Полин, -ну, м. Раст. Artemisia Absinthium L. Вона її напувала гірким полином. Ум. полиночок. Ой в нелюба гірка губа, ще й гірша полиночку.
Потьок, -ку, м. Струя, потекъ. Піт котився з їх потьоками.
Рогаль, -ля, м.
1) Волъ съ большими рогами не расходящимися въ стороны. Віл рогаль.
2) Родъ жука = рогач 4.
3) Толстое ребро листа, жилка. З капусти лем роґалі остали, — так обїла гусениця.
Тризубець, -бця, м. трезубецъ; вилы съ тремя зубьями. Тризубець щоб тобі зломивсь.
Чортівня, -ні, ж. соб. Черти. Казилось пекло з радощів великих — да вже казитись чортівня не буде.
