Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

горнешник

Горне́шник, -ка, м. Тряпка, которою беруть горячій горшокъ изъ печи, тоже, что и ганчірка. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 313.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРНЕШНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРНЕШНИК"
Важенний, -а, -е. Очень тяжелый. Важенна палиця. Най одягнеться в сирітське гірке нарікання, підпережеться вдовицьким важенним зітханням. К. Псал. 257.
Викоріняти, -няю, -єш, гл. = викорінювати. Тяжко лежав, на стіну дрався, а я все викореняв оте дання; ото й виходився. Г. Барв. 342.
Дя́ченько, -ка, м. Ум. отъ дяк.
Мо́речко, -ка, с. Ум. отъ море.
Окид, -ду, м. Оставшіеся на убранной нивѣ колосья. Окид на птицю, нехай і вона поживляється. Харьк. г.
Паюха, -хи, ж. Кровь. Да ще не заржавіла і шабля моя сваха, хоч вона не раз паюхою вмилась. КС. 1882. X. 25.
Підгорлина, -ни, ж. = підгорля 1. Вх. Лем. 449.
Піскуватий, -а, -е. Песчаный. Зміев. у. піскувате яблуко. Разсыпчастое яблоко. Зміев. у.
Ріпка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ріпа. 2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 479. Ив. 48. Маркев. 73. Грин. III. 115.
Фафрати, -раю, -єш, гл. Невнятно говорить, шепелявить. Вх. Лем. 477.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРНЕШНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.