Відпорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. відпоротися, -рюся, -решся, гл. Отпарываться, отпороться.
Две́рниця, -ці, ж. Придверница. Петр же столе перед дверми знадвору... Другий ученик.... сказав дверниці, і ввела Петра.
Доліга́ти, -га́ю, -єш, гл. = долегати. Кінь знає, як му сідло долігає. До кого долігає, там рукою сягає.
Наложи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) Наложить. Моя кісонька... віночком наложена. 2) Надѣть (о шапкѣ). Як наложив шапку, то він уже і козак. 3) — голово́ю, душе́ю. Пожертвовать жизнью, душей, погубить жизнь, душу; сложить голову. Наложила, моя доню, за всіх головою. Прийде ще з туги головою наложити. Хто ворожить, той душею наложить.
Нахідка, -ки, ж. Находка. Учись, сину, на старість буде як нахідка.
Поїсти Cм. поїдати.
Пообрівнювати, -нюю, -єш, гл. Обравнять (во множествѣ).
Пороскочувати, -чую, -єш, гл. Раскатить (во множествѣ).
Стерегтися, -жу́ся, -же́шся, гл. Беречься, остерегаться. Зостаєшся сама в хаті, стережися розмовляти. Стерігсь, щоб любощів йому черкеска з нами не сунула. Стережися, Петре, нарікати на Наталку.
Шкрум, -ма, м. 1) Нагаръ въ трубѣ. 2) Заячій жиръ.
