Жа́лування, -ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Питання та жалування було доволі в дому, а ще більш вбожества та суму. 2) Заботливость, выраженіе любви. 3) (Съ великорусок.). Жалованье. Царь йому жалування дав.
За́здро нар. Завидно. Треба крам, брата крови, бо заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті.
Залу́чник, -ка, м. Раст. Xanthium Strumarium L.
Кубелечко, -ка и кубе́льце, -ця, с. Ум. отъ кубло.
Лу́нути, -ну, -неш, гл. Умереть. Щоб я лунув, коли не правду кажу! Як іззів я посмоктаної гадюкою полуниці, то трохи не лунув. Я мало не лунула з плачу. Хоч лунь, а їдь!
Паління, -ня, с. Сжиганіе.
Прилиза, -зи, об. Съ гладко причесанными волосами; щеголь, франтъ.
Раб, -ба, м. 1) Рабъ. Кого благаєте, благії раби незрячії, сліпії? 2) Крѣпостной, слуга. Добрі пани за рабами, а раби за панами.
Риґувати, -ґую, -єш, гл. Дурно писать. Ото риґує, — такі карлючки, що й не розбереш.
Судець, -дця, м. Судья. Стали судці судити. Бог дасть судця, а чорт розсуди я.
