Досвідча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. досві́дчити, -чу, -чиш, гл. 1) Свидѣтельствовать, посвидѣтельствовать, засвидѣтельствовать. 2) Испытывать, испытать, узнавать, узнать по опыту. (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом. Передм. до 3) Доказывать, доказать.
Засця́ти, -ся. Cм. засцикати, -ся.
Копитки, -ків, м. мн. = копитень.
Мурда, -ди, ж. Овца, черная вокругъ глазъ.
Первовік, -ка и -ку, м. Начало вѣковъ. Гой, чи так тепер, як було здавна, як було здавна, й а з первовіка. Так було з первовіку.
Прогуляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Прогулять.
2) Прокутить (деньги, имущество). А чи гуляв, не гуляв, сто червінців прогуляв. Прокутить извѣстное время. Та вже ж люде в полі поорали, ми з тобою в корчмі прогуляли.
Розанець, -нця, м. = вергун.
Такання, -ня, с. Даканье. Ум. таканнячко.
Цуґлі, -лів, м. мн. = цуґа 1. Летить той огір карий.... а той його держить за цуґлі.
Чуденний, -а, -е. = чудернастий.
