Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

городити

Городи́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Чуб. V. 1114. Городив він раз із батьком хлів. Грин. І. 166. 2) Говорить вздоръ, городить. Старий говорить-городить, та на правду виходить. Ном. № 8676. Городить таке — ні літо, ні зіму. Говоритъ чепуху. Ком. Пр. № 780.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 314.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРОДИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРОДИТИ"
Бештання, -ня, с. Брань, нагоняй.
Буритель, -ля, м. Нарушитель.
Дохо́дитися, -хо́джуся, -дишся, сов. в. ді(о)йти́ся, дійду́ся, -дешся, гл. 1) Приходить, прійти, доходить, дойти до чего, кого. дійдеться ряд. Придетъ чередъ. Конст. у. 2)до ко́го. Дойти, доходить до свѣдѣнія кого. До царя те дійшлось. Рудч. Ск. І. 82. 3) безл. Приходиться. Як мені доходилось — він знає. Черк. у. по́ки там ще до чо́го ді́йдеться! Пока еще что будетъ. Кв. II. 100.
Жолда́к, -ка́, м. и пр. = жовдак и пр.
Набира́ти, -ся = набірати, -ся.
Обволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. обволокти, -лочу, -че́ш, гл. 1) Обволакивать, обволочить. 2) Покрывать, покрыть, обкладывать, обложить. Кладуть із мертвих тіл костри. Соломой їх обволікають, олію з дьогтем поливають на всякий зруб разів по три. Котл. Ен. VI. 50.
Перебутний, -а, -е. Преходящій.
Пинявий, -а, -е. Кропотливый, медленный. Пір'я дерти — пинява робота.
Прокормити, -млю, -миш, гл. Прокормить.
Пут, -та, м. = путь. Вх. Лем. 459. Ум. путик. Вх. Лем. 459.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРОДИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.