Бовкати, -каю, -єш, гл.
1) Звонить отрывисто: ударять (въ колоколъ). Бовкає дзвін у неділю. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він.
2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при йому инший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала.
Бубоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Дітвора бубонить, регочеться.
Глянути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ глядіти. Глянуть, взглянуть, посмотрѣть. Ой як гляну на хустину, — згадаю дівчину.
Мухо́рка, -ки, ж. и мухоро́к, -рка́, м. Въ колоскѣ хлѣбнаго растенія гнѣздо, въ которомъ сидить зерно, также плюска у орѣха, чашечка подъ ягодой земляники, клубники и пр. Як хороше жито, то так і визирає зерно з мухорків.
Нюшкувати, -ку́ю, -єш, гл. = нюшити. Нюшкує пес.
Обезвічити, -чу, -чиш, гл. Изувѣчить. Лютий, дуже лютий був... безневинно чоловіка було обезвічить.
Оселедець, -дця, м.
1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем.
2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Знати їх (запорожців) було... по довгому оселедцю з-під шапки.
Пообточувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и обточити, но во множествѣ.
Скопець, -пця, м. 1) = скоп. 2) Дойникъ, родъ лоханки, кадочки. 3) = копець 1.
Трав'яник, -ка́, м. 1) Раст. Hemerocallis graminea Andr. 2) Рыба бычокъ, Gobius ophiocephalus Pall.
