Дома́ха, -хи, ж. 1) Жилище, домъ, мѣстопребываніе (у рыбаковъ). Браун. 43. 2) Первый уловъ, ближайшій къ стоянкѣ рыбаковъ. Левиц. І.

Дя́дько, -ка, м. 1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Чуб. VII. 355. Не впадає москаля дядьком звати. Ном. № 850. 3) — соба́чий. Волкъ. Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? О. 1861. V. 71. 4) дя́дька накла́сти. Перепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у. Ум. дя́дечко. Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! Хата, 54. Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? МВ. І. 107.

Кодола, -ли, ж. Канатъ. А ну, хлопці, до кодоли порон тягти. Канев. у. кодоли, привязанныя къ крыльямъ невода, имѣютъ названія по имени завѣдывающихъ каждой: отамана и его помощника крилаша — отаманська кодо́ла и крилашська кодо́ла. Браун. 9.

Колода, -ди, ж. 1) Колода, бревно. Чи на полі під копою сина забавляє, чи в діброві з під колоди вовка виглядає. Шевч. 77. На колоді сиділи музики з скрипками, цимбалами. Левиц. І. 15. 2) Cм. реваш. Шух. І. 209. 3) Составная часть п'ял. Шух. І. 254. Cм. п'яла. 4) = диби. Запишався, як Берко в колоді. Ном. № 2474. 5) Въ ручной мельницѣ: толстая доска, на которой, въ углубленіи лежать жернова. Шух. І. 146. 6) Ступа. Колода съ выдолбленнымъ углубленіемъ или углубленіями, въ которыя бьютъ песты, — въ различныхъ снарядахъ: въ ступѣ, толчеѣ, въ сукновальнѣ, маслобойнѣ и пр. Шух. I. 161, 162, 163. Мик. 481. Вас. 172. 7) Длинное корыто у колодезя — выдолбленное или изъ досокъ. Приверни коней до колоди. Харьк. 8) Улей. 9) Колода картъ. 10) У горшечниковъ: партія мисокъ, до 35 штукъ, вложенныхъ одна въ другую; ставится бокомъ въ гончарную печь. Вас. 180. 11) Стадо овецъ, идущее тѣсно. Колода — отара, як іде тісно, не в роспаш. О. 1862. V. Кух. 38. Ум. колодка, колодочка.

Колос, -су, м. 1) Колось. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Шумить золотим колосом пшениця. Левиц. І. 77. 2) Часть косы (орудія), находящаяся передъ ея концомъ, носкомъ. Шух. І. 169. Ум. колосо́к.

Пеньковий, -а, -е. Пѣнковый. Пенькова люлька. Св. Л. 260.

Покутянин, -на, м. Житель Покута. Желех.

Правосудець, -дця, м. Правый судья. Це наші правосудці так розсудили їх. Лебед. у.

Стидитися, -джу́ся, -ди́шся, гл. = стидатися. Хлопець після сього годі да й годі вчить, і не сідає коло його, стидиться. ЗОЮР. І. 48.

Темня, -ні, ж. Темень, мракъ. Як ті, що вийдуть із темні на сонце. Вх. (Шейк.).