Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бундзик

Бундзик, -ка, м. Ум. отъ бундз. Во 2-мъ значеніи употребляется какъ прозвище для рекрутовъ, которыхъ сильно стригли въ прежнее время. Відобрали го до бундзиків. Фр. Пр. 129.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 110.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНДЗИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНДЗИК"
Бомбовка, -ки, ж. Ягоды на ботвѣ картофеля. Вх. Лем. 393.
Бубусі гл. Дѣтск.: падать, упасть.
Вовчук, -ка, м. Молодой волкъ. Рудч. Ск. І. 129.
Волочити, -чу, -чиш, гл. 1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Шевч. 545. Копиці волочив. Греб. 378. 2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать. Ном. № 4063. 3) Бороновать (послѣ посѣва). Чуб. VII. 401. Посіяв і волочить. Грин. II. 151. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити. Мет. 357.
Жу́пище, -ща, с. Яма, гдѣ была соляная копь.
Лотро́вський, -а, -е. 1) Разбойничій. 2) Распутный, развратный.
Незначний, -а, -е. Незначительный. Левиц. Пов. 280.
Ощенитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. О собакахъ: ощениться.
Рімнати, -на́ю, -єш, гл. = рівняти. Розстання з милим смерті ся рімнає. Ном. № 8782.
Штрихіль, -ля, с. Инструментъ (родъ желѣзной лопатки) для оскабливанія шерсти при выдѣлкѣ кожи. Вас. 157. Черниг. у., Сумск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУНДЗИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.