Болесний, -а, -е. = Болісний. Плач.... болезний. Не болезне, то и не любезне. (Мачиха говоритъ о пасынкѣ или падчерицѣ). До Матері сі пречистої, до святої сі Матері болезної помолю.
Горня́тко, -тка, с. 1) Ум. отъ горня. 2) Въ хороводной игрѣ вербовая дощечка трое играющихъ малыхъ дѣтей. 3) — пщі́льне. Ячейка у пчелъ.
Жа́лощі, -щей и -щів, ж. мн. 1) Скорбь, печаль. Прийми, матінко, віночок з ярої рути, з сердечок. — За жалощами не прийму, за слізоньками не бачу. Никла трава жалощами, гнулось древо з туги: дознавали наші предки тяжкої наруги. 2) Соболѣзнованіе, сожалѣніе. Тоді усі до Марусі: молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами.
Опалачка, -ки, ж. Корытце, посуда въ которыхъ палають зерно.
Осатанити, -ню́, -ниш, гл. Разозлить, взбѣсить. Махнула швидко до Троянців, щоб сих латинських постоянців по свойому осатанить.
Понашматовувати, -вую, -єш, гл. Нарѣзать, нарвать кусковъ.
Псик! меж. Крикъ на кошку: брысь!
Ростуляти, -ля́ю, -єш, сов. в. ростули́ти, -лю, -лиш, гл. Разжимать, разжать, раскрывать, раскрыть. Ростулиш руку — і нема голодних. Котик зубки ростулив та Василька й укусив.
Чапати, -паю, -єш, гл.
1) Итти, медленно ступая со звукомъ. Щось чапа.
2) Рвать, обрывать, напр. плоды съ дерева.
Шмарагд, -да, м. = смарагд.
