Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бузьків

Бузьків, -кова, -ве 1) Принадлежащій аисту. Бузькове гніздо. 2) — огень. Раст. Lychnis flos cuculi. Вх. Пч. 11. 33.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 107.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЗЬКІВ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЗЬКІВ"
Гузо́к, -зка́, м. Небольшой волъ съ малыми рогами. КС. 1898. VII. 44.
Зашрубува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Завинтить.
На́рість, -рости, ж. Наростъ. Н. Вол. у.
Питун, -на, ж. Родъ глиняной кружки для питья воды. Грин. III. 445. Маркев. 112. 2) = питець. Зміев. у. Ум. питунчик.
Почужатися, -жаюся, -єшся, гл. Сдѣлаться чужимъ другъ другу. Вони кревні, та почужались. НВолын.
Пундючитися, -чуся, -чишся, гл. = бундючитися. О. 1862. І. 53.
Розмір, -ру, м. 1) Размѣриваніе. 2) Часть зерноваго хлѣба, остающаяся въ пользу мельника за помолъ. А я в ставу купалася, а у саду кохалася, а у млині розмір брала, мірошника сподобала. Н. п. 3) = розмірач. Сумск. у.
Форост, -ту, м. Сухія вѣтви, сухіе сучки безъ хвои па хвойномъ деревѣ (смереці). Шух. I. 176, 185. Cм. хворост.
Ціточка, -ки, ж. Мѣдный кружечекъ въ формѣ маленькой выпуклой пуговицы, родъ полаго полушарія; такія ціточки употребляются гуцулами для инкрустаціи на деревѣ; а когда къ нимъ придѣлаютъ фостики, тогда онѣ назыв. бабриками и ими украшаются кожаные пояса. Шух. І. 278, 287, 127.
Чорнороб, -ба, м. Чернорабочій. Желех. Рк. Левиц.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУЗЬКІВ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.