Дові́рити Cм. Довіря́ти.
Дучко́вий, -а, -е. — м'яч. Родъ игры въ мячъ, иначе: земляни́й м'яч, висо́кий дуб.
Завто́вш, завто́вшки, нар. Толщиною. Ударив кулаком у стіну, — так стіна й провалилась, дарма, що була така завтовшки, як у мужика хата.
Задобі́дній, -я, -є. Предобѣденный. Задобідня година.
Запле́нтатися, -таюся, -єшся, гл. Забресть.
Згної́ти, -ною́, -їш, гл. Дать сгнить. Вже на тоці згноїв хліб Семен.
Прядіння, -ня, с. Пряденіе.
Роскошувати, -шую, -єш, гл. Роскошничать; наслаждаться. Мали всякого добра, що й не злічити, та не довго роскошували. Тут тобі не бувати, тут тобі не роскошувати. Всіх більше роскошувала нею (оперою).... «молода княгиня».
Роспаювати, -юю, -єш, гл. Раздѣлить на части, распредѣлить. Врат так роспаює хлопців красно, що другий і з письма так не удав би.
Сповіряти, -ряю, -єш, сов. в. сповірити, -рю, -риш, гл.
1) — на кого. Довѣрять, довѣрить кому. На діда Бутурлаку усі свої маєтки сповіряє.
2) — кому. Повѣрять, повѣрить, сообщить что кому. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому. То Христя ж, коли так, усе роскаже, що сповірила їй подруга.
