Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

буковинка

Буковинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ буковина 1, 2. Шух. І. 177. Буковинка сі розвила. Шух. І. 197. 2) Жительница Буковины. Ум. буковиночка, буковинонька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 109.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУКОВИНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУКОВИНКА"
Вівсик, -ка, м. = вівсюг. Вх. Зн. 7.
Гвалт, -ту, м. и пр. = ґвалт. и пр.
Гнітуха, -хи, ж. = гнітючка. ХС. ІІІ. 53.
Го́стонько, -ка, м. Ум. отъ гість.
Куронько, -ка, м. Ум. отъ і. кур.
Підпасич, -ча, м. Помощникъ пастуха. ЗОЮР. II. 80.
Побатькувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Побыть посаженнымъ отцемъ, въ качествѣ отца. 2) Поругать, задѣвая въ брани отца. Ще полаяв, побатькував трохи. Мир. ХРВ. 146.
Позагівлятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. = позагівляти.
Споводувати, -ду́ю, -єш, гл. Вызвать, послужить причиной,
Шагати, -гаю, -єш, гл. Пышать, вспыхивать, вырываться (о пламени). З печі полум'я так і шагає. Черниг. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУКОВИНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.