До́ля, -лі, ж. 1) Участь, удѣлъ, жребій, судьба. Моя доля терпіти. Така тобі, доню, доля судилася. Метл. Горе горе, нещасная доле, — виорала дівчинонька мислоньками поле. 2) Счастливая судьба. Пошли йому, Господи, щастя й долю. В того доля ходить полем, колоски збірає, а моя десь ледащиця за морем блукає. Нема йому щастя-долі. 3) Раст. Sempervivum globiferum. L. Ум. до́ленька, до́лечка. Бідна моя головонька, доленька нещасна! А я, доленько, в неволі помолюся Богу.
Захва́лювати, -люю, -єш, сов. в. захвали́ти, -лю́, -лиш, гл. Хвалить, захвалить, расхвалигать, предлагая хвалить.
Зга́яти, -гаю, -єш, гл. О времени: по терять, пропустить. Не дооремо сьогодні, бо пів-дня згаяли, поки плуг поладнали — поламався.
Киянин, -на, м. Кіевлянинъ. Ой кияне, кияне, панове громада!
Латник, -ка, м. = латовець.
Ме́нчий, -а, -е. = менший и пр. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться, а більший менчого кусає та ще й б'є.
Натрясти, -су́, -се́ш, гл. Встряхнуть, натрясти. Натряс його за чуба.
Проволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. проволокти́, -чу́, -че́ш, гл. Протаскивать, протаскать, проволочь.
Стріскати, -каю, -єш, гл. Сожрать.
Шипот, -та, м. 1) Шепотъ. Чую: шипот, — аж то він шепочеться з дівчиною. 2) Струя воды, бьющая съ горы внизъ. 3) Порогъ на рѣкѣ.
