Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бузя

Бузя, -зі, ж. Дѣтск. 1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. О. 1862. IX. 118. дати бузі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша. Гол. II. 212. 2) ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора). Грин. II. 325.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 108.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЗЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЗЯ"
Заштурмо́вувати, -вую, -єш, гл. = затушковувати. Конст. у.
Ігуменя, -ні, ж. Игуменья.
Обписати Cм. обписувати.
Перепалювати, -люю, -єш, сов. в. перепалити, -лю, -лиш, гл. 1) Сжигать, сжечь. Перепалив, попілець на море пустив. Рудч. Ск. І. 87. 2) Пережигать, пережечь. Взявся леміш чоловікові кувать, та багато заліза... перепалив. Ном. № 1858, стр. 284. 3) Слишкомъ сильно нагрѣвать, нагрѣть, натопить. Перепалила піч так, що й хліб погорів.
Попеститися, -щуся, -стишся, гл. Понѣжиться; поласкаться.
Пощіляний, -а, -е. Истрескавшійся, весь въ щеляхъ. Двоє дверей пощіляних. Г. Барв. 20.
Світлуха, -хи, ж. 1) світлуха. Древесно-уксусная кислота, получаемая при гонкѣ смолы и дегтя. Ум. світлушка. Вх. Пч. I. 9. 2) мн. світлухи. Раст. Carthamus tinctorius L. ЗЮЗО. I. 116. Анн. 87.
Ставище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ прудъ. Лохв. у.
Хутірський, -а, -е. Относящійся къ хутору, живущій на хуторі. Хутірська Одарка. Ном. № 14180.
Штельмах, -ха, м. = стельмах 1. Подольск. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУЗЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.