Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

булига

Булига, -ги, ж. Раст. Conium maculatum L. Прил. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 109.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЛИГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЛИГА"
Вимастити Cм. вимащувати.
Досвіткува́ння, -ня, с. Пребываніе на досвітках.
Золотушний, -а, -е. Золотушный.
Лавниківство, -ва, с. Должность ла́вника.
Підшийник, -ка, м. = підчіпок. (Залюб.)
Пообсмолювати, -люю, -єш, гл. Осмолить (во множествѣ).
Свербигуз, -за, м. 1) Часто чешущій задницу. 2) Раст. Torilis Antrysous Gaert. ЗЮЗО. I. 139.
Сірник, -ка, м. Спичка зажигательная. Ум. сірничок. Засвітив самопальпий сірничок. Рудч. Ск. II. 180.
Спорий, -а, -е. 1) Скорый, успѣшный. Де руки й охота, там спора робота. Ном. № 11016. 2) Довольно большой, объемистый.
Старозавітний, -а, -е. , — ній, -я, -є. Ветхозавѣтный. Левиц. І. 240.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУЛИГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.