Вилляти, -ляю, -єш, гл. — вилити. Де ж тая барилочка, що виллята горілочка?
Дивце́, -ця́, с. Ум. отъ диво.
Засмо́ктуватися, -туюся, -єшся, сов. в. засмоктатися, -кчу́ся, -чешся, гл. 1) Засасываться , засосаться. 2) Впиваться, впиться. Олег мови не кінчає, скочив як на муках, — йому в ногу засмокталась чорная гадюка.
Зустрічний, -а, -е. Встрѣчный. А зустрічний каже: як же ми розійдемось, коли місточок узенький?
Роспозичити, -чу, -чиш, гл. Раздать взаймы. Гроші тато людім роспозичили, та й нема, а оце б треба.
Рохкання, -ня, с. Хрюканіе. Свиняче рохкання чути.
Тельбушок, -шка, м. Ум. отъ тельбух.
Угадувати, -дую, -єш, сов. в. угада́ти, -да́ю, -єш, гл.
1) Угадывать, угадать, отгадывать, отгадать, догадываться, догадаться. Так і циган угадував, що завтра буде хоч дощ, хоч сніг, хоч сояшно. Вгадай мені, мати, сей сон. Божих сил не можна вгадать. Я вгадував, що щось буде. Чи такий же він?... Хиба по собі вгадуєш.
2) Узнавать, узнать. Добри-вечір — кажу — чи вгадали мене? Живо його вгадав і каже: здоров, свату. З) Замѣчать, замѣтить. Довго сиділа я у садку, не вгадала, як і зіроньки поховались.
Шляма, -ми, ж.
1) То мѣсто на концѣ доски, которое остается не отдѣленнымъ пилою, а отколотымъ.
2) У человѣка: ключица.
Шурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Шуршать, шелестѣть. Буйні жита стиха шурчали довгими колосками.
