Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

буковинчик

Буковинчик, -ка, м. Ум. отъ буковинець.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 109.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУКОВИНЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУКОВИНЧИК"
Дба́ння, -ня, с. Радѣніе, стараніе, заботливость.
Засоро́млюватися, -лююся, -єшся, сов. в. засоро́митися, -млюся, -мишся, гл. Конфузиться, сконфузиться, застыдиться. А вона і всміхнеться, і засоромиться. МВ. (О. 1862. III. 41).
Кантоха, -хи, ж. = карто́ха. Сумск. у. Наберуть мішків п'ять кантохи. Грин. І. 99.
Кульбанка, -ки, ж. = кульбавочка. Лв. 99.
Мі́рний, -а, -е. Умѣренный, средній. Оце мірні огірки — саме добре квасити. Камен. у.
Нездвижений, нездвижни́й, -а, -е. Неподвижный. На дух-мару вона походила з своїм нездвиженим обличчям. МВ. ІІ. 199.
Отарапатіти, -тію, -єш, гл. = оторопатіти. Конот. у.
Потаращити, -щу, -щиш, гл. Потащить. Вх. Зн. 54.
Приспорити Cм. приспоряти.
Розрух, -ху, м. 1) Возмущеніе, мятежъ, бунтъ. 2) Смута, тревога, смятеніе. А тут вже розрух зробився: шукають тії молодиці: порозбігалися скрізь, якою вона дорогою йшла, та й найшли у житі. Рудч. Cм. і. 210.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУКОВИНЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.