Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

забідити

Забіди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Нанести ущербъ, обидѣть матеріально. Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того. Екатер. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 5.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБІДИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБІДИТИ"
Акто́рський и актьо́рський, -а, -е. Актерскій. Желех.
Відсі нар. = відсіль.
Єлове́ґа, -ґи, ж. Двухлѣтняя овца, не имѣющая ягнятъ. Вх. Зн. 7.
Загребти́, -ся. Cм. загрібати, -ся.
Книгозбір, -збо́ру, м. Библіотека. В книгозборі батька Тараса. Ном. II.
Непроворняка, -ки, об. Непроворный человѣкъ. Ішла роззявляка, а їхав непроворняка. Ном. № 6594.
Памолодок, -дка, м. = памолодь 1. Вх. Зн. 46.
Переступувати, -пую, -єш, гл. = переступати.
Сертук, -ка, м. Сюртукъ. Раз іде у виступцях і сертуку. ЗОЮР. І. 69.
Четверняк, -ку, м. Сортъ рога (у гребенщиковъ). Вас. 163.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАБІДИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.