лелечич
Леле́чич, -ча, м. Аисть-самецъ. Полетів уже леле 2чич, полізу до гнізда.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 354.
Том 2, ст. 354.