Тлумачення / значення слова "ЗАБИВАТИ" | Словник української мови. Словник Грінченка

забивати

Забива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. заби́ти, -б'ю́, -б'є́ш, гл. 1) Забивать, забить, вбивать, вбить, вколачивать, вколотить. Греблі гатили, кілля забивали. Макс. 1834. 23. 2) Забивать, забить, заколачивать, заколотить. Забити дірку. 3) Ушибать, ушибить, зашибить. Впав та так забив коліно, що й ногою не поворухне. Харьк. Не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Макс. 1849. № 26. 4) Убивать, убить. Ой упала Бондарівна близько перелазу: забив, забив пан Каньовський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Я нікого не забив, бо сам душу маю. Чуб. V. 963. 5) Забивать, забить, запугивать, запугать. Так забили бідну дитину, що вона вже всього боїться. Харьк. 6) О запахѣ: заглушать, заглушить. Пижмо хоць едло, та усі зілля забиває. Подол. г. 7) Объ огнѣ: тушить, затушить. Чабани забивають огонь свитами. О. 1862. V. Кух. 31. 8) Только сов. в. О поклонахъ: положить. Забий десять поклонів. КС. 1882. X. 57. 9) — ба́ки. Заговорить, сбить съ толку. Не забивай баки! Мир. Пов. II. 106. Він йому ні в чому не повірить і баки йому заб'є. Кв. II. 202. 10) — в кайда́ни, в коло́дку, в ди́би, в скрепи́цю. Заковывать, заковать въ кандалы, въ оковы. Взяли його в неволеньку, забили в кайдани. Чуб. V. 1018. Да узяли Харька, да узяли батька, да забили в колоду. Мир. Л. сб. 191. Забили їх у диби. Рудч. Ск. І. 210. І вдовиченка-ледащицю забили в скрепицю та й повели до прийому. Шевч. 591. 11) — доро́гу, шлях. Заносить, занести снѣгомъ. Гудили дорогу, забиту та занесену снігом. Мир. Пов. І. 118. 12) — па́мороки. Cм. Памороки.

Нас спонсорують:

Джерело:

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 4.

Посилання:

Переглянути оригінал сторінки

Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБИВАТИ"

Сховати оригінал сторінки

Безокий, -а, -е. Безглазый. Безокая фортуна. Котл. Ен.

повністю...

Жа́сно нар. = жаско.

повністю...

Замашни́й, -а́, -е́ Тяжелый, увѣсистый, чѣмъ удобно замахнуться. Качалка замашна. Рк. Левиц. Подай сюди щось замашне забити кілок. Рк. Левиц. А там смерть страшна і коса замашна. Чуб. III. 435. 2) Быстрый, скорый, прыткій. Замашний хлопець. Ном. № 8751.

повністю...

Му́жно нар. Мужественно.

повністю...

Незрозумілість, -лости, ж. Непонятность. Желех.

повністю...

Пиловини, -вин, ж. мн. Опилки. Вх. Лем. 448.

повністю...

Столовий, -а, -е. Столовый.

повністю...

Тучити, -чу, -чиш, гл. Откармливать, питать, утучнять. Хазяйське око товар тучить. Рудч. Чп. 255.

повністю...

Умивальний, -а, -е. Умывальный. Моя вмивальна чаша. К. Псал. 137.

повністю...

Чмелений, -а, -е. Ошалѣвшій? Прийшла додому, — як п'яна, мов чмелена. Мир. ХРВ. 17.

повністю...