Бовкати, -каю, -єш, гл.
1) Звонить отрывисто: ударять (въ колоколъ). Бовкає дзвін у неділю. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він.
2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при йому инший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала.
Віхтелиця, -ці, ж. Буря, вихрь.
Ду́бонько, -ка, м. Ум. отъ дуб.
Злузнути, -зну, -неш, гл. Исчезнуть.
Крізький, -а́, -е́ Прозрачный. Воздух .... прозоріш, крізький і проміння соняшне нагріває його дуже мало.
Мости́ти, мощу, -стиш, гл. 1) Стлать, настилать, мостить, укладывать. Ой позволь, пане, землю міряти, землю міряти, мости мостити. Мати почала мостити сіно в кутку ни столі. Переносно: стараться уладить дѣло. Бачить чоловік, що не переливки: уже і сяк, і так мостить, щоб одкоснулась причепа. Также переносно: твердить то-же самое. «Розумний не стратить надії», — я йому, — «треба сподіватись, живши». — Поки не зрадять, — знов мостить він. 2) Вить, устраивать гнѣздо. Журку, журку, та малий жайворонку, не мости гнізда кого бистрого Дніпра. Ось на липині й гніздечко мостить Божа птичка. Миша... гніздо мостить. 3) Колотить, бить. Як почне мостить, то й місця живого не зоставить. 4) мостити постоли. Дѣлать постоли, сандаліи. Сіла собі на столці, мостить собі постолці. Ой у тій хижці парубочки сидять, постольці мостять.
Небезпремінно нар. Непремѣнно.
Розшарітися, -ріюся, -єшся, гл. = розчервонітися. Дивлюсь; вона так розшарілась.
Укручувати, -чую, -єш, сов. в. укрутити, -чу, -тиш, гл.
1) Ввинчивать, ввинтить.
2) Вматывать, вмотать, заматывать. замотать; обвязывать, обвязать. Прив'язав його плечима до того стовпа. Добре, вкрутив його. Та як укрутив у хвіст руку, — давай міряти.
3) Отрывать, оторвать. укрутити но́са, хвоста. Спить спѣсь.
4) Впутывать, впутать (въ дѣло).
Ходовий, -а, -е. 1) Попутный (о вѣтрѣ). 2) — ва́ ри́ба = ходовик. В Лимані (Дніпровому) риба ходова підходить туди з моря.
