Виточувати, -чую, -єш, сов. в. виточити, -чу, -чиш, гл.
1) Выцѣживать, выцѣдить, проливать, пролить. Ми сами потонемо в тій крови, що з їх виточим. Якими ж я гіркими заплакала! Скільки ж я їх виточили!
2) Выгрызать, выгрызть (о мышахъ, червяхъ). Миші виточили дірки в хлібі.
3) Точить, выточить (на токарномъ станкѣ).
5) Выкатить (изъ сарая). Я виточу висага і в нього запряжу.
6) — брехню. Врать, соврать.
Відложити, -жу, -жиш, гл. = відкласти.
Клапоухий, -а, -е. Каплоухий. Клапоуху хоч родзинками годуй, а все буде клапоуха.
Клопітни́й, -а́, -е́. 1) Заботливый. Я їй довожу гарненько, беруся розсудливо... та шкода люю розуму клопітного. 2) Безпокойный, хлопотунъ, надоѣдливый (о человѣкѣ). Іван клопітний чоловік. Хлопотливый, безпокойный (о дѣлѣ). Зареклися, що сами з роду-віку у таке клопітне не вберемось.
Мі́сячно и мі́сяшно, нар. 1) Мѣсячно, лунно. Так місячно, хоч голки збірай. 2) Помісячно. А чи нема тут такої молодиці, щоб місячно згодилась?
Отаманиха, -хи, ж. Жена атамана.
Пасок, -ска, м. 1) Ум. отъ пас. 2) Кожаный поясъ съ пряжкой. 3) Бритвенный ремень.
Промовець, -вця, м. Ораторъ.
Спожиткувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Воспользоваться, употребить съ пользой.
2) Съѣсть. Як вони там трохи спожиткували, тогди забралися і пішли у свою дорогу.
Тітусенька, тітусечка, -ки, ж. Ум. отъ тітуся.