Бухикати, -каю, -єш, гл. Кашлять. Так закашляется, що ну! Бухикаєш та й бухикаєш.
Дубцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Колотить, бить.
Жлу́ктити, -кчу, -тиш, гл. Бучить бѣлье въ жлукті.
Жми́крутський, -а, -е. Кулаческій.
Мо́кти, -кну, -неш, гл. 1) Мокнуть. Стоїть коник на дощі і сідельце мокне. Була колись собі жаба та мокла у ставку. Мокне, мокне та скік на колоду. 2) Переносно: горѣть. Въ Подольской губ. существуетъ обычай, согласно которому, при видѣ пожара для ослабленія силы огня слѣдуетъ говорить: « «Онде щось мокне», а не «горить».
Наробля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. наробити, -блю́, -биш, гл. 1) Дѣлать, надѣлать. Прости мені, мій батечку, що я наробила! Пинчуки багацько лиха нам наробили. Та жалю наробила, та серце засмутила. 2) Нарабатывать, наработать.
Нерівень, -вня, м. Неравный. Вельможная пані нерівня кохала.
Перекапостити, -щу, -стиш, гл. Изгадить, окончательно испортить.
Поетичність, -ности, ж. Поэтическія свойства, поэтическое.
Хрестити, -щу, -стиш, гл.
1) Крестить (новорожденнаго), совершать крещеніе. Хрестять люде, хоч ся ще не уродило.
2) Крестить, осѣнять крестомъ. Пестить Горпина свою первістку.... аби прокинулось, аби поворухнулось — уже вона й коло колиски, і хрестить, і цілує.
