Аврю́шник, -ка, м. Барашекъ-ягненокъ, годный въ будущемъ на авряка (см.). Ловкий аврюшник — хай росте.
Збавля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. вба́вити, -влю, -виш, гл. 1) Лишать, лишить. Нехай тебе, чужий батько, синочку, не лає, щастя твого козацького навік не збавляє. — ві́ку, життя́. Лишить жизни, погубить. Чому мені злої долі, чом віку не збавиш? Ой чи вдариш, чи не вдариш, тілько мені життя збавиш. 2) Губить, погубить. Ой лежить же п'яний сотник Харко та тепер його збавляйте. Нехай буду один погибати, козацького війська не збавляти. 3) Портить, испортить, искалѣчить; подорвать. Збавив же ти кобилу сиву. Боюсь... щоб ти мене не зрадила, моєї русої кісочки не збавила. Нащо ти нам чорта ізбавив? Щоб зараз його вилічив! Силу втратила, здоров'я збавила. 4) Истрачивать, истратить попусту. Матінка кричить, а батенько ще гірше: «щоби-сь не ходив до дівчини більше. Нащо ж тобі, синку, ніченьки збавляти? Коли її любиш, то позволяю ті взяти». 5) Избавлять, избавить. Не чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого.
Молоди́к, -ка, м. 1) Молодой неженатый человѣкъ. Веселий, ручий молодик. Чи не лучче було молодиком жити? 2) Молодой мѣсяцъ, первая четверть луны, новолуніе. на молодику. Въ новолуніе. Треба на молодику вийти на двір і говорить до місяця тричи.
Набра́ти, -ся. Cм. набірати, -ся.
Пообколупувати, -пую, -єш, гл. Облупить, обковырять (во множествѣ). Стіни пообколупували, долівку повибивали.
Принаджувати, -джую, -єш, сов. в. прина́дити, -джу, -диш, гл.
1) Приманивать, приманить. Принаджує моїх голубів. А дівчина громадила, козаченька принадила. Коли б літала пташкою, — був би золотим просом принадив.
Роздряпати Cм. роздряпувати.
Суперечитися, -чуся, -чишся, гл. Спорить. Суперечались-суперечались, та давай битись.
Суччя, -чя, с. соб. Вѣтви, сучья, сучье. З середини шашіль виточує гниле суччя.
Шарувати, -ру́ю, -єш, гл.
1) Моя, тереть (мочалкой и пр.).
2) = прашувати. Пішов шарувати буряки.
