Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Вовчиця, -ці, ж. Волчица. Приходить на залісок, аж вовчиця на сонці з вовченятами грається.
Деся́тницький, -а, -е. Принадлежащій десятнику.
Кульмичуватий, -а, -е. Объ овцахъ: съ большимъ курдюкомъ.
Надтя́ти Cм. надтинати.
Повідкочувати, -чую, -єш, гл. Откатить (во множествѣ). Повідкочуй оте каміння далі.
Попідчернювати, -нюю, -єш, гл. Подчернить (во множествѣ).
Поспільство, -ва, с. Простой народъ, чернь. Допекли (ляхи) козакам і поспільству.
Упоїти, упою, -їш, гл. Упоить, напоить пьянымъ. Дак вона свого мужа упоїла чисто, щоб він нічого не знав.
Хотяй сз. = хоть. Ой дай мені, моя сестро, хотяй попоїсти.
