Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вибріхувати

Вибріхувати, -хую, -єш, сов. в. вибрехати, -шу, -шеш, гл. 1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190. 2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика. Гліб. 47.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 147.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИБРІХУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИБРІХУВАТИ"
Вереня, -ні, ж. Маленькая верета. Kolb. І. 69. Ум. верен(ь)ка. У нас не суть веренки, лем тоненькі плахотки. Гол. IV. 407.
Гусеня́, -ня́ти, с. Гусенокъ. Гуси-гуси, гусенята, візьміть мене на крилята. Рудч. Ск. Ум. Гусеня́тко, гусеня́точко, гусеня́тонько.
Д'але́ сз. = Але́.
Злодійство, -ва, с. Воровство. Коли не злодійство, то разбійство в нашім селі. Н. Вол. у.
Кубрик, -ка, м. Боченокъ. Любеч.
Перепійний, -а, -е. Относящійся къ перепою 1. Чуб. IV. 677.
Перепоритися, -рю́ся, -ришся, гл. Въ выраж. пора перепори́лась Уже поздно, уже не время. Хотів оце втікати в степи, на Донщину, да тілько що пора вже перепорилась. Г. Барв. 333.
Підбурювати, -рюю, -єш, сов. в. підбурити, -рю, -риш, гл. 1) Поднимать, поднять, возбуждать, возбудить, подстрекнуть, возмутить. 2) Подливать, подлить. Жид таки підбурив водиці у горілку.
Поросхитуватися, -туємося, -єтеся, гл. Раскачаться, расшататься (во множествѣ).
Титариха, -хи, ж. Жена церковнаго старосты.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИБРІХУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.