Безволосий, -а, -е. Безволосый.
Бучуля, -лі, ж. = бочуля. Плачте, діти, плачте, бучулі не бачте; плачте, діти, ревне, чей орендар бучулю верне. Ум. бучулька.
Верев'яний, -а, -е. Веревочный.
Маноці́вник, -ка, м. Волшебникъ, колдунъ. Запорожці маноцівники були, такії лицарі були — страшне діло! Оце розстелють бурку по воді, та сядуть по вуглах чотирі чоловіка, та й пливуть. Ум. маноцівничок.
Недоля, -лі Злополучіе, бѣда. Його жінка кляла-проклинала: «Бодай тебе, козаче сіромахо, побило в чистому полі три недолі: перша недоля — щоб під тобою добрий кінь пристав, друга недоля — щоб ти козаків не догнав, третя недоля — щоб тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили». . Недолю співаю козацького краю. Ум. недоленька, недо́лечка.
Питимий, -а, -е. 1) Родимый. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась.
2) = питний. пити́ме й їди́ме. Напитки и пища. Гуляли вони, пили, їли усе добре, да й пошли собі назад, покидавши усе, що позоставалось: і питиме, і їдиме.
Пообшмаровувати, -вую, -єш, гл. Тоже, что и обшмарувати, но во множествѣ.
Попсувати, -псую́, -єш, гл. Испортить. Там добре, де нас нема, а куди ми поткнемось, так і попсуємо. Запаски мої найкращі попсували.
Старчота, -ти, ж. соб. Нищіе. І наша темна старчота, ради тієї ледащиці горілки, бренчишь їм на кобзах усячину.
Чрести, чру, чреш, гл. Сдирать кору.
