Зі́мний, -а, -е. , зімній, -я, -є. 1) Зимній. Зімне сонце, як мачушине серце. 2) Холодный. Козак зімної води просить. Парубоцькая краса, як зімняя роса. Бо зімна роса, як дівчина боса. Ум. зімненький, зімне́(і)се(і)нький. Росла я при криниці, при зімненької водиці.
Змурувати, -ру́ю, -єш, гл. Построить (изъ камня, кирпича); соорудить. Змурував високу башту. Оце змурував Спаса.
Знехтувати, -тую, -єш, гл.
1) Испортить, небрежно обращаясь.
2) Пренебречь, оставить безъ вниманія, забросить. Підійметься угору, кого знехтували люде. Знехтували мене сірому.
Криття, -тя́, с. Покровъ, верхъ платья. Не знаю, що в криття, що в рукава.
Кришталь, -лю, м.
1) Хрусталь. Зуби такі, як кришталь. Як кришталь біла. Чиста, як кришталь, вода стояла вщерть з кам'яними краями криниці.
2) Употребляется какъ ласкательное слово. Ой ти, Грицю, дорогий кришталю! Я тебе, кришталю, давно дожидаю. Ум. кришталик.
Покуштування, -ня, с. Проба, отвѣдываніе.
Притокмити, -млю, -миш, гл. Пристроить, присоединить, опредѣлить къ мѣсту. Чи притокмив ти їх у те «училище?» І він туди притокманий.
Роспросторюватися, -рююся, -єшся, сов. в. роспросто́ритися, -рюся, -ришся, гл. Распространяться, распространиться, распростираться, распростереться. Окрилось поле холодками і роспросторилися віти Роспросторимося, брате, від моря до моря.
Уронити, -ню, -ниш, гл. Уронить. Маруся віри не йняла, слізки не вронила.
Чекмінь, -ня, м. Родъ верхней длинной одежды у мѣщанъ. Одітий він був по міщанському: у довгому сукняному чекмені, що спадав аж до самих чобіт. То прийшов хтось незнакомый в плисовім чекмені. Cм. чекман.
