'Б II. Cм. об.

Болещ, -щі, ж. Болѣзнь; переносно: скорбь, огорченія. Ви, любощі, ви, немощі, хуже тої ви болещі: од болещі зіллє маю, од любощей уміраю. Чуб. V. 58. Чаще во мн. ч.: болещі. Все у їх вкупі: болещі і радощі: МВ. ІІ. 172.

Верстак, -ка, м. Ровесникъ. Шух. І. 32.

Зозуля, -лі, ж. 1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. МВ. ІІ. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. щоб ти зозулі не чув! Пожеланіе смерти. Ном. № 826. 2) — нічна. пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9. 3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. КС. 1898. VII. 42. Ум. зозулька, зозуленька, зозулечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218.

Лиза́ти, -жу́, -жеш, [p]одн. в.[/p] лизну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Лизать, лизнуть. Собаки лизали рани його. Єв. Л. XVI. 21. Дано тобі кісточку: хоч лижи, хоч на далі бережи. Ном. № 12146. лизати губи (собі). Облизываться въ предвкушеніи чего-либо пріятнаго или въ желаніи его получить. Стриба Рябко, вертить хвостом, неначе помелом, і знай дурненький скалить зуби та лиже губи: «Уже ж бач», дума він... «Мабуть сам пан звелів оддать Рябку печене і що зосталося варене». Г.-Арт. Въ переносномъ смыслѣ — хотѣть чего-либо пріятнаго, но еще не имѣть возможности получить. У Макаровскаго описывается на свадьбѣ красивый парубокъ, лихой танцоръ, всѣхъ удивившій своей ловкостью: «Що за удаль, що за сила!» парубки казали, і дівчата тишкувались і губки лизали. Мкр. Н. 30. лизати губи до ко́го. За кѣмъ ухаживать, зариться на кого. Лизав до молодої губки, буркотав як голуб до голубки. К. МБ. X. 3. лиза́ти гу́би (кому́). Надоѣдать съ поцѣлуями. Не тоді мені лижи губи, як солодкі, тоді мені лижи, як гіркі. Ном. № 2315. лиза́ти халя́ву, чо́боти (кому́). Пресмыкаться предъ кѣмъ, унижаться. У Ірода таки самого і у порогу й за порогом стояли ликтори. А царь лизав у ликтора халяву. Шевч. 637. лизнув шилом патоки. Ничего не получилъ, ничего не достигъ. Ном. № 1814. бодай тебе чорт лизнув! Чортъ бы тебя взялъ! Оттут тебе лизне і чорт! Котл. Ен. як віл лизнув! Исчезло. Ном. № 1894. Нехай тебе лизень лизне. Cм. лизень. не дам тобі й лизнути! И попробовать не дамъ. Не діждеш, щоб я тобі й лизнути дав! Ні, сам поїм усе. Кв.

Локши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Рѣзать на мелкіе куски. 2) Бить; рубить. Так в гніві сильно їх локшив. Котл. Ен. VI. 32. Як назбігалось людей!.. Хто з сокирою, хто з ціпком, хто з вилами, а жінки з кочергами, — давай локшити того вовка. Чуб. II. 117.

Мурянча́ний и муря́нчий, -а, -е. = мурманьчий. Вх. Уг. 253.

Надві́р'я, -р'я, с. Надворье. Діти бігали по надвір'ю. ЗОЮР. II. 28. Пусти, Юрасю, із застілля, да погляжу я по надвір'ю. Мет. 175.

Очеремха, -хи, ж. = черемуха. Мет.

Топцюватися, -цююся, -єшся, гл. Топтаться. Передні вже були біля вікна.... задні топцювалися коло хвіртки. Мир. Пов. І. 146.