Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вибуяти

Вибуяти, -буяю, -єш, гл. О растеніяхъ: вырасти, развиться слишкомъ роскошно. Жито вибуяло. Ананьевск. у. Переносно о человѣкѣ: Вибуяв як верба. Фр. Пр. 157.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 147.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИБУЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИБУЯТИ"
Гомок, (-мка?), м. Куча земли, бугоръ. Вх. Лем. 404.
Жа́хно нар. Страшно.
Посольство, -ва, с. Обязанности и достоинство депутата въ парламентѣ, сеймѣ. Желех.
Потік, -то́ку, м. Потокъ, ручей. Камен. у. Ум. потічок. Дійшов до потічка, став переходити, підкачав штани. Драг. 191.
Почавити, -влю, -виш, гл. Раздавить (во множествѣ).
Прикликати, -ка́ю, -єш, сов. в. прикликати, -кличу, -чеш, гл. Призывать, призвать, подзывать, подозвать. Всіх полковників прикликати до себе. Рудч. Ск. І. 114. Сказав прикликати собі слуг тих. Єв. Л. XIX. 15. Мати сина прикликає. Рудч. Чп. 227.
Раляч, -ча, м. Идущій за ралом во время, работы. Умер хлопець, а вже раляч був.
Скатертина, -ни, ж. Скатерть. Ном. № 12126. Стіл дубовий покривала біла скатертина. Мкр. Н. 16. Ум. скатертинка.
Шепеляти, -ля́ю, -єш, гл. Шепелявить. Він (жид) говорив по український не шепеляючи. Левиц. Пов. 179.
Шкодливий, -а, -е. 1) = шкідли́вий. Шкодливий тхір. Гліб. 2) Часто творящій проказы.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИБУЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.