Балачка, -ки, ж. Разговоръ, бесѣда; болтовня.
Близнуватий, -а, -е. Покрытый рубцами.
Гільце, -ця, с.
1) = вильце.
2) Убранное цвѣтами и лентами деревцо, вокругъ котораго во время празднованія Купала поютъ кѵпальскія пѣсни; наз. оно также Мареною.
Да сз, 1) = Та. 2) Пусть. Ісуса Христа у поміч просимо, да визволить від гріхів чоловіка. 3) Почти. Служила там да зо штирі роки.
Засма́гнути, -ну, -неш, гл. Загорѣть. Засмаг так.
Затума́нити, -ся. Cм. затуманювати, -ся.
Омана, -ни, ж. 1) Обманъ зрѣнія, миражъ, призракъ. 2) Заблужденіе. Журба світу сього і омана брацтва входять і глушать слово. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. 3) Обманъ, заблужденіе. 4) Раст. Verbascum nigrum. Cм. оман 2.
Таратотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Равномѣрно стучать чѣмъ-нибудь, издавать звукъ. Решето тараточе да чогось воно хоче.
Уважати, -жа́ю, -єш, сов. в. уважити, -жу, -жиш, гл. 1) Принимать, принять во вниманіе, обращать, обратить вниманіе, смотрѣть, взирать. Ой, мати, мати, серце не вважав, — кого раз полюбить, з тим помірає. Вони на сльози не вважали. Не вважайте, люде добрі, що я швець: говоріть зо мною, як з простим. Вважайте, що чуєте. Чи добра кобила? — Вважайте сами. 2) — за кого, що. Считать кѣмъ, чѣмъ, принять за кого, что. Ми тебе за святого вважаємо. Дума, що дурень його вважає за чорта. 3) Полатать, думать, подумать. То їхав чоловік волами і питав у них: «А що, волики, як уважаєте, де будемо ночувати?
Утрачати, -чаю, -єш, сов. в. утратити, -чу, -тиш, гл. Терять, потерять, утрачивать, утратить. Житя своє втрачу. Не лізь у чуже, щоб не втратив своє. Лиха година, як убогий утрате корову, а багатий дитину.
